Параметри і характеристика транспортної тари для перевезення і зберігання вантажів зазначена в державних стандартах. Згідно ГОСТ 17527 – 2003 існує два види тари:
- Малогабаритна тара. Транспортна тара, габаритні розміри якої знаходяться в межах 1200х1000х1200мм;
- Великогабаритна тара. Транспортна тара, габаритні розміри якої перевищують зазначені вище розміри.
На різних видах транспорту використовують характерну для них транспортну тару: піддони, мішки, бочки, ящики, контейнери.
Положення про транспортабельність вантажів знайшло своє вираження в ст.308 ЦКУ, згідно з якою “вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення”. Слід зазначити, що положення наведеної статті ЦКУ носять загальний характер, тобто передбачені для перевезень різними видами транспорту [10].
Відома класифікація тари за кількома ознаками, зокрема, за кратністю використання [15]:
- тара одноразового використання – тара, яка використовується тільки один раз, не підлягає поверненню і не приймається від покупців (паперова, картонна, поліетиленова, мішки, коробки паперові та з полімерних матеріалів, які використовуються для упаковки продукції). Така тара вважається безповоротною, оскільки вона залишається у покупця;
- багаторазова (оборотна) – тара, призначена для багаторазового використання. Вона може класифікуватися за видами продукції, для пакування яких вона призначена (засоби пакетування і спеціалізовані контейнери, тара-обладнання, засоби упаковки чорних металів і металоконструкцій, засоби пакування продукції кольорової металургії, засоби пакування газової продукції, засоби пакування хімічних реактивів і т.д.).
Тара багаторазового використання, у свою чергу, може бути класифікована:
- в залежності від терміну використання [16]:
- необоротна – тара, термін використання якого не перевищує 1 рік;
- оборотна – тара, яка використовується протягом терміну, що перевищує 1 рік;
- за характером договірних відносин з покупцем:
- тара, що підлягає поверненню – тара багаторазового використання, яка відноситься до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню (п. 2 Порядку № 224) [12]. Така тара може бути заставною – тара, за яку постачальником стягується з покупця заставу, як забезпечення своєчасного повернення, що повертається після отримання від нього тари (п. 1.6 Інструкції № 93) [17];
- тара, що не підлягає поверненню – тара, яка залишається у покупця;
- в залежності від участі тари у виробничому процесі:
- тара, яка використовується в технологічному процесі виробництва продукції;
- тара для постійного зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах підприємства;
- тара, яка використовується для упаковки і транспортування готової продукції (товарів).
Особливим окремим видом тари є таро-обладнання, що виконує функції звичайної тари і торгового устаткування (п. 1.5 Інструкції № 93). Під таро-обладнанням розуміють технічний засіб, призначений для укладання, транспортування, тимчасового зберігання та продажу з нього продовольчих і непродовольчих товарів (контейнери, піддони та ін.).Детальний опис тари також наведено в Правилах використання упаковки № 15 і Правилах використання картонної тари № 15 .
Найбільш габаритним видом транспортної тари, що застосовують у ланцюгах постачань, є контейнер – стандартизована тара багаторазового використання, яка призначена для перевезення вантажів автомобільним, залізничним, морським і повітряним транспортом і пристосована для механізованого перевантаження з одного транспортного засобу на інший; може бути виконана з різних матеріалів, і мати різноманітні форми. Складнішим різновидом контейнерів є контрейлери – причіпні (знімні) кузова автомобілів, пристосовані для перевезення залізничним і морським видами транспорту. Для рідких вантажів застосовуються танктейнери.
Типорозміри транспортної тари зазнають постійних змін. Нагадаємо, що перші контейнери були з деревини. Після Другої світової війни в США почали використовувати сталеві контейнери Container Express (скорочено ConEx) розміром 6x6x6 футів. ConEx широко застосовувалися для перевезення військових вантажів, особливо під час Корейської війни 1950 – 1953рр., проте вони не враховували можливість перевантаження з різних видів транспорту. У 1950-х була розроблена система сучасних інтермодальних контейнерів, яка враховувала можливість зміни режиму (mode) транспортування (судно, з/д транспорт і автотранспорт) без необхідності здійснювати розвантаження / завантаження вмісту контейнера. У 1964р. був прийнятий перший світовий стандарт TEU (Twenty foot Equivalent Unit) 20х8х8,5 футів.
За останнє десятиліття світовий парк вантажних контейнерів подвоївся, а світове виробництво контейнерів вийшло на рівень 2,5 – 3 млн. TEU на рік. У складі світового парку контейнерів, як відзначають експерти, як і раніше переважають (88%) універсальні морські суховантажні контейнери, але зросла до 7% частка рефрижераторних і контейнерів-цистерн. Ще приблизно 5% припадає на регіональні контейнери, що не відповідають світовим стандартам.
